щудло
ЩУ́ДЛО, а, с., діал.
Ходуля, дерев'яний протез.
На сіннику під стіною лежав, простягшися і пакуючи череп'янку-люльку, дід около п'ятидесяти літ, з чорною, круглою обстриженою бородою, з повним набресклим лицем, зі щудлом при правій нозі (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щудло — Щу́дло: — дерев'яна нога [15] — ходуля, дерев'яна нога [I] — ходуля [26] щу́дло: деревяшка [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка