1. Словник української мови у 20 томах

щупачок

ЩУПАЧО́К, чка́, ч.

Зменш.-пестл. до щупа́к.

А чутка у гаю була така, Що ніби Щука та частенько, Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких... (Л. Глібов);

Радість невимовна, коли почуєш ти зо дна міцний ривок: То окунь почепивсь чи й славний щупачок (М. Рильський);

* У порівн. Нагинаючи голову, чоловік вузьким, як щупачок, човником лагодить рибальську снасть (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щупачок — щупачо́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. щупачок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до щупак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. щупачок — Щупачо́к, -чка́; -чки́, -чкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. щупачок — ЩУПАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до щупа́к. А чутка у гаю була така, Що ніби Щука та частенько, Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких… (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  5. щупачок — Щупачок, -чка м. ум. отъ щупак. Словник української мови Грінченка