щілина

ЩІ́ЛИ́НА, и, ж.

1. Вузький довгастий отвір; шпара.

Юрба дітей крадеться до повітки і почина заглядати у загородку крізь щілини (М. Кропивницький);

Дощ хлюскав у віконницю; вітер жалібно вив у димарі і свистав у невеличку щілину в вікні (Панас Мирний);

За дверима почулось шарудіння, двері прочинились, і крізь щілину висунулась голова незнайомої, вже немолодої жінки (Л. Дмитерко);

Внизу, між двома половинками білої заслони, була невеличка щілина, і я припав до неї оком (Я. Гримайло);

Здавалось, дерев'яна гребля вигнулась під великим тиском води. А вода просякала крізь невеличкі щілини, рвалась на волю, на простори річкові (М. Томчаній);

Маленьке змієнятко порскає десь у щілину між плиттям (Г. Хоткевич);

* Образно. Вогняна щілина розщепила з верху до низу сизу хмару (З. Тулуб);

Ми стоїмо гранітним монолітом У честі й дружбі вірні, як брати. Це знає ворог і підступно мітить Хоч щілину, хоч шпарку десь знайти (М. Гірник);

* У порівн. Він [малаєць] меткий, швидкий, очі вузенькі, як щілини, говорить багато, рухається проворно, добрий купець і сміливий розбійник (Ю. Яновський);

// Заглиблення подібної форми, тріщина на поверхні землі, стіни і т. ін.

Я мусив обминати цілі гори різнорідного грузу, балок, вапна і каміння, що навалені тут серед вулиць, перескакувати щілини на землі, наче розкриті жадібно роти (М. Коцюбинський);

На кам'яній стіні було видко вздовж і впоперек щілини та розколини (І. Нечуй-Левицький);

// Вузький глибокий простір, проміжок між якимись предметами.

В вузькій щілині між кипарисами сміялося море (Леся Українка);

Брянський уважно дивиться вперед на тісну щілину шляху, в яку вповзають війська (О. Гончар);

// військ. Короткий, вузький і глибокий рів, признач. для укриття людей від осколків, снарядів, бомб, танків.

Я дав команду взводу – залягти. Люди порозбігалися по щілинах (Є. Кравченко);

Ми сиділи в глибоких щілинах з протитанковими рушницями, а селянка перед нашими очима сапала буряки (Ю. Яновський);

// перен., розм. Затишне місце, де можна зупинитися на певний час, сховатися від переслідування, нападу тощо.;

// розм. Проріз на обличчі, в якому міститься око.

Він по-котячи примружив очі і щілинами їх гостро поглянув на Тимофія: – Пусте діло затіяв, чоловіче, пусте і небезпечне (М. Стельмах);

// Вузький отвір у механізмі, машині і т. ін., що має певне призначення; паз.

Коли в замковій щілині клацнув ключ, великий сірий пацюк швидко повів вусами й непевно нюхнув повітря (О. Донченко);

Крізь пробиту в стовпі щілину для саморобного ключа пробивається в його двір краплина місячного сяйва і затікає чоловікові в руку (М. Стельмах);

Через кілька хвилин танкетка вилетіла за село. Легкий вітерець забирався в зорову щілину (Ю. Бедзик);

// анат. Вузька порожнина в організмі.

Між обома листками [плеври] знаходиться плевральна щілина з невеликою кількістю рідини (з навч. літ.);

Зябра складаються з численних яскраво-червоних зябрових пелюсток, прикріплених до особливих кісточок – зябрових дуг .. Між дугами є зяброві щілини (з навч. літ.);

// перен., розм. Незакрите місце, який-небудь хід, яким можна куди-небудь пробратися.

І сам він [диякон] своєю вдачею ніби ввесь був обмазаний “єлеєм”, бо пролазив скрізь і всюди, сказати б в найменшу щілину, як вміють пролазити миші (І. Нечуй-Левицький).

2. Ущелина, яр, міжгір'я.

В щілині поміж горами летів в долину потік (М. Коцюбинський);

В одній щілині темній? Геть зарослій чагарами, Ялівцем, лежить глибоко Атта Тролева печера (Леся Українка);

Плакала Гафійка, плакала Маруся. Мов сама пережила ту страшну драму в тісній щілині між гір, у хатці – ластів'ячім гнізді, безладно заваленій здобичами нічними, денним розбоєм (Г. Хоткевич).

△ (1) Голосова́ щіли́на – найвужче місце між голосовими складками, через яке проходить повітря при вдиханні і видиханні.

На бічних стінках найвужчого місця порожнини [гортані] оболонка утворює пару складок, між якими знаходиться голосова щілина (з навч. літ.).