1. Великий тлумачний словник сучасної мови

щілина

щі́лина

-и, ж.

1》 Вузький довгастий отвір; шпарина.

|| Заглиблення подібної форми, тріщина на поверхні землі, стіни і т. ін.

|| Вузький глибокий простір, проміжок між якимись предметами.

2》 військ. Короткий, вузький і глибокий рів, признач. для укриття людей від осколків, снарядів, бомб, танків.

3》 перен., розм. Затишне місце, де можна зупинитися на певний час, сховатися від переслідування, нападу тощо.

4》 Вузький отвір у механізмі, машині і т. ін., що має певне призначення; паз.

5》 анат. Вузька порожнина в організмі.

|| розм. Проріз на обличчі, в якому міститься око.

6》 перен., розм. Незакрите місце, який-небудь хід, яким можна куди-небудь пробратися. Голосова щілина.

7》 Ущелина, яр, міжгір'я.

8》 Отвір для монет або жетонів в гральних автоматах, таксофонах тощо.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щілина — Шпара, розколина, розпадина, скалуба, |за|шкалубина, шкарубина, р. роззів, сов. тріщина, п! ШАНЕЦЬ; (між гір) міжгір'я; (замкова) отвір; щілинка. Словник синонімів Караванського
  2. щілина — I порепина, порепинка, прогаймина, прогальовина, продух, прохил (дверей), прощілина, скалубина, шкалубина, шкарубина і шкарубина, шкарубинка, шпара, шпарина, шпаринка, шпарка, шпарочка, щілинка, щілиночка, щілка, щілочка II див. лаз; отвір; шпарка Словник синонімів Вусика
  3. щілина — [шч’ілиена і шч'ілина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. щілина — ЩІ́ЛИ́НА, и, ж. 1. Вузький довгастий отвір; шпара. Юрба дітей крадеться до повітки і почина заглядати у загородку крізь щілини (М. Словник української мови у 20 томах
  5. щілина — щі́ли́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. щілина — (-и) ч.; мол.; вульґ. Жіночі ґеніталії. Взявши стаканчик соку, вона присіла за третім столиком в першому ряду. Заклала ногу за ногу. Щілина між її ногами виходить просто по периметру перед Сергієвими очима (Синопсис станіславський необов'язковий). Словник жарґонної лексики української мови
  7. щілина — О́ТВІР (пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному), ДІРА́, ДІ́РКА, ЛЮК (звичайно із заслонкою); ЖЕРЛО́ (вузьке і глибоке); ПРО́ДУХ, ВІДТУ́ЛИНА розм., ПРОДУ́ХВИНА розм., ПРОДУ́ХОВИНА розм., ПРОДУ́ХА рідше; ПА́ЩА (темне, зяюче); ПРО́ЙМА буд. Словник синонімів української мови
  8. щілина — Щі́лина, -ни; -лини, -лин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. щілина — ЩІ́ЛИ́НА, и, ж. 1. Вузький довгастий отвір; шпара. Юрба дітей крадеться до повітки і почина заглядати у загородку крізь щілини (Кроп. Словник української мови в 11 томах