щімкий
ЩІМКИ́Й, а́, е́.
Який завдає щему, щемить.
Вулиці були повні щімкої тривоги (С. Тудор);
Щімка порожнеча заливала його груди, хотілося справді таки скочити на коня й погнати в світи, щоб тільки вітер свистів у вухах (Є. Гуцало).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щімкий — щімки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- щімкий — -а, -е. Який завдає щему, щемить. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щімкий — ЩІМКИ́Й, а́, е́. Який завдає щему, щемить. Вулиці були повні щімкої тривоги (Тудор, Народження, 1941, 116); Щімка порожнеча заливала його груди, хотілося справді таки скочити на коня й погнати в світи, щоб тільки вітер свистів у вухах (Гуц,., З горіха.., 1967, 61). Словник української мови в 11 томах