1. Словник української мови в 11 томах

щімкий

ЩІМКИ́Й, а́, е́. Який завдає щему, щемить.

Вулиці були повні щімкої тривоги (Тудор, Народження, 1941, 116);

Щімка порожнеча заливала його груди, хотілося справді таки скочити на коня й погнати в світи, щоб тільки вітер свистів у вухах (Гуц,., З горіха.., 1967, 61).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щімкий — ЩІМКИ́Й, а́, е́. Який завдає щему, щемить. Вулиці були повні щімкої тривоги (С. Тудор); Щімка порожнеча заливала його груди, хотілося справді таки скочити на коня й погнати в світи, щоб тільки вітер свистів у вухах (Є. Гуцало). Словник української мови у 20 томах
  2. щімкий — щімки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. щімкий — -а, -е. Який завдає щему, щемить. Великий тлумачний словник сучасної мови