1. Словник української мови у 20 томах

ювілейний

ЮВІЛЕ́ЙНИЙ, а, е.

Стос. до ювілею.

Ювілейний рік;

// Який влаштовується, випускається, друкується тощо на честь ювілею, з приводу ювілею.

Надвечір у городі [місті] не можна було вже знайти в газетярів ювілейного номера з портретом Шевченка (С. Васильченко);

Колись у “Киевской старине” надрукована була про Миколу Віталійовича [Лисенка] ювілейна стаття Михайла Старицького (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ювілейний — [йув'ілейнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  2. ювілейний — ювіле́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. ювілейний — -а, -е. Стос. до ювілею. || Який влаштовується, випускається, друкується тощо на честь ювілею, з приводу ювілею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ювілейний — Ювіле́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ювілейний — ЮВІЛЕ́ЙНИЙ, а, е. Стос. до ювілею. Ювілейний рік Ленінського комсомолу став роком дальшого зростання громадської і виробничої активності молодих трудівників сільського господарства республіки (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах