1. Словник української мови в 11 томах

ювілейний

ЮВІЛЕ́ЙНИЙ, а, е. Стос. до ювілею.

Ювілейний рік Ленінського комсомолу став роком дальшого зростання громадської і виробничої активності молодих трудівників сільського господарства республіки (Ком. Укр., 10, 1968, 33);

// Який влаштовується, випускається, друкується тощо на честь ювілею, з приводу ювілею.

Надвечір у городі не можна було вже знайти в газетярів ювілейного номера з портретом Шевченка (Вас., І, 1959, 365);

Колись у «Киевской старине» надрукована була про Миколу Віталійовича [Лисенка] ювілейна стаття Михайла Старицького (Рильський, III, 1955, 358).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ювілейний — [йув'ілейнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  2. ювілейний — ЮВІЛЕ́ЙНИЙ, а, е. Стос. до ювілею. Ювілейний рік; // Який влаштовується, випускається, друкується тощо на честь ювілею, з приводу ювілею. Надвечір у городі [місті] не можна було вже знайти в газетярів ювілейного номера з портретом Шевченка (С. Словник української мови у 20 томах
  3. ювілейний — ювіле́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. ювілейний — -а, -е. Стос. до ювілею. || Який влаштовується, випускається, друкується тощо на честь ювілею, з приводу ювілею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ювілейний — Ювіле́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)