юдник

Ю́ДНИК, а, ч.

Людина, яка під'юджує.

Юдники є навіть в церкві, у маковиці – звідти вони юдять людей, аби в церкві говорили та сміялись (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me