юнацький
ЮНА́ЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до юна́к і юна́цтво.
Розгорілась кров юнацька (І. Франко);
Хай же моя благословить подяка Гюго, Золя, Флобера та Бальзака: Вони відкрили ще в юнацькі дні Обличчя міста древнього мені (М. Рильський);
У Брянського юнацьке вродливе обличчя з тонкими рисами, безкровне, але не худе (О. Гончар);
// Власт. юнакові, юнацтву (у 2 знач.).
Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (М. Коцюбинський);
Час од часу він [батько] вкривав то одного, то другого свого нащадка, що, притулившись один до одного, завмерли в солодких обіймах юнацького сну (Олесь Досвітній);
Він був мало не старший за всіх, але очі молоді, рухи юнацькі і посмішка розважлива... (О. Копиленко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- юнацький — (який належить до молоді) молодечий, парубоцький. Словник синонімів Полюги
- юнацький — (запал) молодечий, парубочий, (вигляд) юний, молодий, юначий Словник синонімів Караванського
- юнацький — [йунац'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- юнацький — юна́цький прикметник Орфографічний словник української мови
- юнацький — -а, -е. Прикм. до юнак і юнацтво. || Власт. юнакові, юнацтву (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- юнацький — Юна́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- юнацький — ЮНА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до юна́к і юна́цтво. Розгорілась кров юнацька (Фр., XIII, 1954, 370); Хай же моя благословить подяка Гюго, Золя, Флобера та Баль-зака: Вони відкрили ще в юнацькі дні Обличчя міста древнього мені (Рильський, III, 1961, 252)... Словник української мови в 11 томах
- юнацький — Юнацький, -а, -е 1) Принадлежащій юнаку. 2) Молодецкій, удалой. Желех. Словник української мови Грінченка