1. Орфоепічний словник української мови

юнацький

юна́цький

[йунац'кией]

м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юнацький — (який належить до молоді) молодечий, парубоцький. Словник синонімів Полюги
  2. юнацький — (запал) молодечий, парубочий, (вигляд) юний, молодий, юначий Словник синонімів Караванського
  3. юнацький — ЮНА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до юна́к і юна́цтво. Розгорілась кров юнацька (І. Франко); Хай же моя благословить подяка Гюго, Золя, Флобера та Бальзака: Вони відкрили ще в юнацькі дні Обличчя міста древнього мені (М. Словник української мови у 20 томах
  4. юнацький — юна́цький прикметник Орфографічний словник української мови
  5. юнацький — -а, -е. Прикм. до юнак і юнацтво. || Власт. юнакові, юнацтву (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. юнацький — Юна́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. юнацький — ЮНА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до юна́к і юна́цтво. Розгорілась кров юнацька (Фр., XIII, 1954, 370); Хай же моя благословить подяка Гюго, Золя, Флобера та Баль-зака: Вони відкрили ще в юнацькі дні Обличчя міста древнього мені (Рильський, III, 1961, 252)... Словник української мови в 11 томах
  8. юнацький — Юнацький, -а, -е 1) Принадлежащій юнаку. 2) Молодецкій, удалой. Желех. Словник української мови Грінченка