юти
Ю́ТИ, ів, мн.
Германське плем'я, що наприкінці античних часів осіло на Ютландському півострові; у V – VІ ст. частина ютів разом з англами та саксами взяла участь у завоюванні Британії.
Згодом юти ввійшли до складу англійської та датської народностей (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- юти — Ґерманське плем'я, що наприкінці античних часів осіло на Ютландському півостр.; у V-VI ст. частина ю. разом з англами та саксами взяла участь у завоюванні Британії; решту асимілювали данські племена. Універсальний словник-енциклопедія