яблучний
Я́БЛУЧНИЙ, а, е.
Прикм. до я́блуко.
– Терентію! Ага, давай, давай його! – скрикнув раптом Мічурін, побачивши, що Терентій тягне заводіяку яблучних злодюжок – десятирічного хлопця (О. Довженко);
// Вигот. з яблук, з яблуками.
Він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (А. Шиян);
Вдома всі хвалили Матусин яблучний пиріг (І. Муратов).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- яблучний — [йаблучнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- яблучний — -а, -е. Прикм. до яблуко. || Вигот. з яблук, з яблуками. Яблучна кислота — органічна сполука, яка міститься в яблуках та інших рослинах і використовується в харчовій промисловості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- яблучний — я́блучний прикметник Орфографічний словник української мови
- яблучний — Я́блучний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- яблучний — Я́БЛУЧНИЙ, а, е. Прикм. до я́блуко. — Терентію! Ага, давай, давай його! — скрикнув раптом Мічурін, побачивши, що Терентій тягне заводіяку яблучних злодюжок — десятирічного хлопця (Довж., І, 1958, 409); // Вигот. з яблук, з яблуками. Словник української мови в 11 томах