язва
Я́ЗВА, и, ж., розм., рідко.
Те саме, що ви́разка.
Ревматизм ламав у негоду старі кості, у декотрих [ченців] було залізо на голому тілі і жахливі язви корости під залізом (Ю. Яновський);
– Ох і дає вона йому, та язва, – розповідає зараз Федя про директора. – Буває, в степу впаде на землю й качається біля машини.., аж корчить його (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- язва — (мед.) виразка, уразка моск. виразка Словник чужослів Павло Штепа
- язва — я́зва іменник жіночого роду виразка розм., рідко Орфографічний словник української мови
- язва — Я́ЗВА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що ви́разка. Ревматизм ламав у негоду старі кості, у декотрих [ченців] було залізо на голому тілі і жахливі язви корости під залізом (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах