1. Словник української мови в 11 томах

язва

Я́ЗВА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що ви́разка.

Ревматизм ламав у негоду старі кості, у декотрих [ченців] було залізо на голому тілі і жахливі язви корости під залізом (Ю. Янов., II, 1958, 104);

— Ох і дає вона йому, та язва,— розповідає зараз Федя про директора. — Буває, в степу впаде на землю й качається біля машини.., аж корчить його (Гончар, Тронка, 1963, 83).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. язва — (мед.) виразка, уразка моск. виразка Словник чужослів Павло Штепа
  2. язва — Я́ЗВА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що ви́разка. Ревматизм ламав у негоду старі кості, у декотрих [ченців] було залізо на голому тілі і жахливі язви корости під залізом (Ю. Яновський); – Ох і дає вона йому, та язва, – розповідає зараз Федя про директора. Словник української мови у 20 томах
  3. язва — я́зва іменник жіночого роду виразка розм., рідко Орфографічний словник української мови