яково
ЯКОВО́.
1. присл. пит., заст. Як (див. як²).
Яково-то йому, голубчику мойому, у тій дорозі буде? (Ганна Барвінок);
Підняла очі Горпина, а в очах сльози. – Ми-то перетерпимо, – каже, – а дитина як? Яково їй терпіти? (Б. Грінченко);
// Скільки.
На плацу зібралась купка людей, дві якісь жінки плакали, виглядаючи своїх поміж парами в кайданах. Яково лихих, розпачливих голів пройшло поміж тими парами (Марко Вовчок).
2. спол. з'ясувальний. Приєднує підрядні додаткові речення.
Як став він говорити, яково важко у чужих людей жити та яково сумно, почала тоді дівчина знов сильно й гірко плакати (Марко Вовчок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- яково — 1》 присл. пит., заст. Як (див. як II). || Скільки. 2》 спол. з'ясувальний. Приєднує підрядні додаткові речення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- яково — ЯКОВО́. 1. присл. пит., заст. Як ( див. як²). Яково-то йому, голубчику мойому, у тій дорозі буде? (Барв., Опов.., 1902, 140); Підняла очі Горпина, а в очах сльози. — Ми-то перетерпимо,— каже,— а дитина як? Яково їй терпіти? (Гр. Словник української мови в 11 томах
- яково — Яково́ нар. Какъ, каково. Яково тобі у замужжі? МВ. (О. 1862. III. 68). Яково буде, — побачимо. МВ. (О. 1862. III. 38). Словник української мови Грінченка