яро

Я́РО¹.

Присл. до я́рий².

Іскряно й яро червоніють цілі різи польового маку (І. Нечуй-Левицький);

Угорі так яро сяють зорі, ні одна не криється за хмари (Леся Українка);

Наче троянди, в вінку небозводу Яро горять кораблів прапори (М. Нагнибіда);

Не завжди проносяться майські дощі над цим краєм, але вже як пройде ось такий, то люди зітхнуть одразу полегшено, і все навкруги завруниться, яро зазеленіє (О. Гончар).

Я́РО².

Присл. до я́рий³.

Мокрина яро й якось дико блискала карими очима (І. Нечуй-Левицький);

– Мамкою присягаюсь, сусідо! – яро заклявся Проць і дрібно перехрестився (В. Бабляк);

Він [собака] кидався і яро рвав прив'язь, на той ленмент відгукнулися сусідськи пси, і я почув, як рипнули двері (Валерій Шевчук).