яро

Я́РО¹. Присл. до я́рий².

Іскряно й яро червоніють цілі різи польового маку(Н.-Лев., III, 1956, 314);

Угорі так яро сяють зорі, ні одна не криється за хмари (Л. Укр., І, 1951, 237);

Наче троянди, в вінку небозводу Яро горять кораблів прапори (Нагн., Пісня.., 1949, 64);

Не завжди проносяться майські дощі над цим краєм, але вже як пройде ось такий, то люди зітхнуть одразу полегшено, і все навкруги завруниться, яро зазеленіє (Гончар, Бригантина, 1973, 123).

Я́РО². Присл. до я́рий³.

Мокрина яро й якось дико блискала карими очима(Н.-Лев., II, 1956, 239);

— Мамкою присягаюсь, сусідо! — яро заклявся Проць і дрібно перехрестився (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 177).