1. Словник української мови у 20 томах

ярувати

ЯРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.

1. Бути в стані сильного гніву; лютувати.

Потім ярує [Турн] од досади, Виводить військо із засади І гору покида, і ліс (І. Котляревський).

2. перен. Виявлятися з надзвичайною силою (про стихійні явища).

Ой, ярує вітер в червоних таволгах: як зірветься – ввесь цвіт знесе! (М. Драй-Хмара).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ярувати — див. сердитися Словник синонімів Вусика
  2. ярувати — ярува́ти дієслово недоконаного виду бути в стані сильного гніву; лютувати розм. Орфографічний словник української мови
  3. ярувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 Бути в стані сильного гніву; лютувати. 2》 перен. Виявлятися з надзвичайною силою (про стихійні явища). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ярувати — ЯРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Бути в стані сильного гніву; лютувати. Потім ярує [Турн] од досади, Виводить військо із засади І гору покида, і ліс (Котл., І, 1952, 279). 2. перен. Виявлятися з надзвичайною силою (про стихійні явища). Словник української мови в 11 томах
  5. ярувати — Ярувати, ярую, -єш гл. Быть въ любовномъ возбужденіи. А той як коло дівчат ярує! Черк. у. В се врем'я Юпитер підпивши, з нудьги до жінки підмощавсь.... Моє безсмертиє ярує, роскошних ласк твоїх бажа». Котл. Ен. VI. 35. Словник української мови Грінченка