ярувати
ЯРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
1. Бути в стані сильного гніву; лютувати.
Потім ярує [Турн] од досади, Виводить військо із засади І гору покида, і ліс (Котл., І, 1952, 279).
2. перен. Виявлятися з надзвичайною силою (про стихійні явища).
Ой, ярує вітер в червоних таволгах: як зірветься — ввесь цвіт знесе! (Др.-Хмара, Вибр., 1969,20).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ярувати — див. сердитися Словник синонімів Вусика
- ярувати — ЯРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Бути в стані сильного гніву; лютувати. Потім ярує [Турн] од досади, Виводить військо із засади І гору покида, і ліс (І. Котляревський). 2. перен. Виявлятися з надзвичайною силою (про стихійні явища). Словник української мови у 20 томах
- ярувати — ярува́ти дієслово недоконаного виду бути в стані сильного гніву; лютувати розм. Орфографічний словник української мови
- ярувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 Бути в стані сильного гніву; лютувати. 2》 перен. Виявлятися з надзвичайною силою (про стихійні явища). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ярувати — Ярувати, ярую, -єш гл. Быть въ любовномъ возбужденіи. А той як коло дівчат ярує! Черк. у. В се врем'я Юпитер підпивши, з нудьги до жінки підмощавсь.... Моє безсмертиє ярує, роскошних ласк твоїх бажа». Котл. Ен. VI. 35. Словник української мови Грінченка