яруга
ЯРУ́ГА, и, ж. Глибокий, великий яр.
Довбущуки не боялися зблудити в крутих яругах і темних лісах (Фр., VIII, 1952, 249);
[Назар:] Батьку, яка ж то земля? Глина, горби та яруги. Колосок колоска не сягне. А сад ростиме (Зар., Антеї, 1961, 11);
Оксен зрозумів, що степом продертися не вдасться, і завів своїх людей у порослу хащами глибоку яругу (Тют., Вир, 1964, 530);
Хвощі — старовинне козацьке село. Річка, грізні, порослі лісами яруги, жахні болота окреслили навколо нього непрохідне коло, перетинали шлях ворогам (Мушк., Серце.., 1962, 209).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- яруга — див. безодня Словник синонімів Вусика
- яруга — [йаруга] -гие, д. і м. -уз'і Орфоепічний словник української мови
- яруга — ЯРУ́ГА, и, ж. Глибокий, великий яр. Довбущуки не боялися зблудити в крутих яругах і темних лісах (І. Франко); [Назар:] Батьку, яка ж то земля? Глина, горби та яруги. Колосок колоска не сягне. А сад ростиме (М. Словник української мови у 20 томах
- яруга — яру́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- яруга — -и, ж. Глибокий, великий яр. Великий тлумачний словник сучасної мови
- яруга — I. ЯР (глибока довга западина, перев. з крутими або прямовисними схилами), ЯРУ́ГА підсил., КРУТОЯ́Р, ЩІЛИ́НА, ДЕ́БРА (ДЕБР) зах., ЗВІР (ІЗВІ́Р) діал. Словник синонімів української мови
- яруга — Яру́га, -ги, -зі; яру́ги, яру́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- яруга — Яруга, -ги ж. Большой оврагъ, логъ (см. яр). По степових балках та яругах. Дещо. Словник української мови Грінченка