ясенець
ЯСЕНЕ́ЦЬ¹, нця́, ч.
1. бот. Багаторічна трав'яниста ефіроносна рослина родини рутових з дрібними пірчастими листками.
В лісах Кавказу, Криму та по деяких байраках України росте своєрідна рослина – ясенець – з досить великими білувато-рожевими квітами та ясенеподібними листками (з наук. літ.).
2. діал. Золототисячник.
Росте золототисячник по всій Україні, на Північному Кавказі, в Литві, Середній Азії та в центральній смузі РРФСР. У народі називають його середушником, ясенцем, а також центурією (з наук.-попул. літ.).
ЯСЕНЕ́ЦЬ², нця́, ч.
Зменш.-пестл. до я́сен.
І кувать зозуля стала з гілки древа-ясенця (П. Тичина).
ЯСЕНЕ́ЦЬ³, нця́ і нцю́, ч., розм.
Перший тоненький льодок на річці, ставку і т. ін.
Довше дивилася на себе [Христина]: і коли припадала до джерельця пити воду, і коли зупинялася на першому льодку-ясенцю (М. Стельмах);
У лісі коні пішли хутчіш... Лід-ясенець, напнутий на калюжах, дзвінко ломився (Є. Гуцало);
Леонід Трохимович усе порався біля верстата. Припасовуючи заготовку майбутньої деталі, поглядав на прозорий ясенець віконної шибки, до якої припадали у веселому танку пелюстки-сніжинки (з газ.).
Значення в інших словниках
- Ясенець — Я́сенець іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- ясенець — I -нця, ч. 1》 бот. Багаторічна трав'яниста ефіроносна рослина родини рутових з дрібнопірчастими листками. 2》 діал. Золототисячник. II -нця, ч. Зменш.-пестл. до ясен. III -нця і -нцю, ч., розм. Перший тоненький льодок на річці, ставку тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ясенець — ЗОЛОТОТИ́СЯЧНИК (лікарська рослина), ЦЕНТУ́РІЯ, ЦЕНТУ́РКА, ЦВИ́НТАРКА, СЕРЕДУ́ШНИК, ЯСЕНЕ́ЦЬ діал. Росте золототисячник по всій Україні.. У народі називають його середушником, ясенцем, а також центурією (з журналу). Словник синонімів української мови
- ясенець — Ясене́ць, -нця, -нце́ві; -нці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ясенець — ЯСЕНЕ́ЦЬ¹, нця́, ч. 1. бот. (Dictamnus L.). Багаторічна трав’яниста ефіроносна рослина родини рутових з дрібнопірчастими листками. Словник української мови в 11 томах
- ясенець — Ясенець, -нцю и -нця м. 1) раст. Dictamnus Fraxinella L. ЗЮЗО. І. 178. 2) Первый тонкій и прозрачный ледъ на прудѣ или рѣкѣ. К. II. Михальчукъ. Словник української мови Грінченка