яснолиций

ЯСНОЛИ́ЦИЙ, я, е.

Який має світлий колір обличчя;

// перен., поет. Сповнений щастя, який виявляє радість.

Шумить Дніпро, йдуть люди яснолиці, вітає день їх пісня голосна (В. Сосюра);

З репродуктора урочисто лунали марші, і всі люди зараз були яснолиці, усміхнені од звістки, принесеної з Москви радіохвилями (П. Автомонов);

* Образно. Хотів він скрізь побути, Курантів дзвін почути, Побачить яснолицю Москву – свою столицю (Я. Шпорта);

Ясноока, Яснолиця, З чистим сяйвом на чолі Заквітчалася столиця Української землі (з газ.).