яснолиций

ЯСНОЛИ́ЦИЙ, я, е. Який має світлий колір обличчя;

// перен., поет. Сповнений щастя, який виявляє радість.

Шумить Дніпро, йдуть люди яснолиці, вітає день їх пісня голосна (Сос., Поезії, 1950, 17);

З репродуктора урочисто лунали марші, і всі люди зараз були яснолиці, усміхнені од звістки, принесеної з Москви радіохвилями (Автом., Щастя.., 1959, 99);

*Образно. Хотів він скрізь побути, Курантів дзвін почути, Побачить яснолицю Москву — свою столицю (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 99);

Ясноока, Яснолиця, З чистим сяйвом на чолі Заквітчалася столиця Української землі (Рад. Укр., 7.XI 1948, 4).