ясніти
ЯСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Ставати, робитися ясним, яснішим; світліти.
Єремія вернувся до намету, як вже небо на сході ясніло (І. Нечуй-Левицький);
В саду вже бриніли бджолині крила, яснів над Балаклавою край неба (В. Кучер);
// безос. Світати, розвиднятися.
За скелями починало ясніти: світало вже (С. Васильченко);
Ніч відходила, даючи місце дневі. Досить сказати, що ясніло все більше й більше (Ю. Яновський).
2. Випромінювати світло; світитися, сяяти.
Все навкруги виглядало по-зимовому, хоч весняне сонце ясніло у всій красі (Н. Кобринська);
Над вхідними дверми клубу ясніла електрична лампочка (А. Хорунжий);
Ранкова зоря ясніла у небі, віщуючи погожий день (І. Цюпа);
// Те саме, що блища́ти 1.
Затока ясніє перед хлопцем, як довгасте блискуче люстро (О. Донченко);
// Виділятися серед чого-небудь світлим, яскравим кольором; виднітися.
Далеко на узліссі ясніло два білих намети, над ними біліли бунчуки (Н. Рибак);
Ми з'їжджаємо на шкільне подвір'я, де ясніє великими вікнами двоповерхова, червоної цегли школа (М. Стельмах);
На крутому урвистому березі річки темно-зеленими прожилками виступає глей, білими розводами ясніє глина (І. Цюпа);
* Образно. Давня і велика дружба ріднить український і туркменський народи, дружба випробувана і непорушна. І десь біля джерел її, біля самого початку ясніє високочолий, могутній образ Тараса Шевченка (з газ.).
3. перен. Набирати веселішого, радіснішого, привітнішого виразу (перев. про обличчя, очі).
Увійшла бабуся старесенька-старесенька, – аж до землі поникає, та вся-усенька зморщена; тільки її очі чорні іще живуть і ясніють (Марко Вовчок);
Його лице ясніло якимсь незвичайним блиском (І. Франко);
Він підходить до парканчика і одразу ясніє: на подвір'ї біля ясена зупинився його син .. Незвична ніжність прокидається в нього до сина (М. Стельмах);
// безос.
Дивиться на їх [дівчат] Щур.., і чогось на душі ясніє (С. Васильченко).
4. перен. Ставати яснішим, логічнішим, чіткішим.
Була урочистість в поснулому домі. Серця розкривались, ясніли думки (Л. Первомайський).
Значення в інших словниках
- ясніти — (ставати ясним) вияснюватися, яснішати, світлішати, (про обличчя, очі, погляд) світитися, блищати, сяяти, променіти. Словник синонімів Полюги
- ясніти — Світліти, світлішати, ставати <�робитися> світлішим; (- сонце) світитися, яріти, блищати, сяяти, променіти; (- небо) вияснюватися; (в далечі) ВИДНІТИСЯ. Словник синонімів Караванського
- ясніти — Вияснюватися, вияснятися, прозоріти, розвиднятися, світліти, яснішати Словник синонімів Вусика
- ясніти — [йас(')н’ітие] -н'ійу, -н'ійеиш Орфоепічний словник української мови
- ясніти — (думка) виразнішати, звиразнішувати, звиразнішати, повиразнішувати, повиразнішати, увиразнішувати, увиразнішати, (зорі) зоріти, визорювати, визоріти, повизорювати, зізорювати, зізоріти, позорювати, позоріти, (обличчя) ласкавішати, зласкавішувати... Словник чужослів Павло Штепа
- ясніти — ясні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ясніти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати, робитися ясним, яснішим; світліти. 2》 Випромінювати світло; світитися, сяяти. || Те саме, що блищати 1). || Вирізнятися з-поміж чого-небудь світлим, яскравим кольором; виднітися. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ясніти — БЛИЩА́ТИ чим і без додатка (давати блиск, бути блискучим, відбиваючи світло), БЛИСТІ́ТИ рідко, БЛИЩА́ТИСЯ без додатка, рідко, СВІТИ́ТИСЯ підсил., СВІТИ́ТИ підсил., СЯ́ЯТИ підсил., СІЯ́ТИ підсил. заст., поет., ПРОМЕНІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
- ясніти — Ясні́ти, -ні́ю, -ні́єш, -ні́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ясніти — ЯСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати, робитися ясним, яснішим; світліти/ Єремія вернувся до намету, як вже небо на сході ясніло (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- ясніти — Ясні́ти, -ні́ю, -єш гл. 1) Свѣтлѣть, дѣлаться свѣтлѣе. На дворі ясніє. Тихо піднявся місяць угору, зменшаючись і ясніючи. Левиц. І. 15. 2) Быть свѣтлымъ, Грядущее сяйне тобі полуднем, теперешнє яснітиме, як ранок. К. Іов. 25. Словник української мови Грінченка