ящурячий

Я́ЩУРЯЧИЙ, а, е.

Прикм. до я́щур² 1.

В тихі літні, осінні чи й зимні вечори, коли все завмирало й утишувалося, коли приходив на землю первісний мир і всяк живий намагався ані махом не порушити його, саме тоді розплющувалися ящурячі Єреміївні повіки, і я бачив непритлумлені старістю зелені очі старого (Валерій Шевчук).