ідеалреалізм

ІДЕАЛРЕАЛІ́ЗМ, у, ч.

Напрям ідеалістичної філософії, що ототожнює психічне та матеріальне буття й припускає інтуїтивне пізнання суті речей.

Система конкретного ідеалреалізму визначила гносеологічні й онтологічні підстави плюралістичного принципу природи загалом, природи людини, влади, соціального порядку (з наук. літ.);

Памфіл Юркевич був представником ідеалреалізму, у теорії пізнання підкреслював значення емоційних елементів (з наук.-попул. літ.).