ідальго
ІДА́ЛЬГО, рідше ГІДА́ЛЬГО, невідм., ч., іст.
Іспанський дворянин, здебільшого зубожілий.
Тільки те, що він одягнений в сірий спортивний костюм та давно не чищені жовті штиблети.., і відрізняло його від якого-небудь класичного гідальго чи донжуана (Ю. Збанацький);
Особа його [Франсіско Пісарро] була настільки непривабливою, що навіть іспанські гранди й дрібні дворяни гідальго намагалися відхреститися од нього (Ю. Бедзик);
У середньовічній Іспанії, щоб іменуватися ідальго за походженням, слід було довести, що всі твої бабусі й дідусі були ідальго (з наук.-попул. літ.);
Каторжники, яких звільнив благородний гідальго Дон Кіхот, опинившись на свободі, побили його камінням та обібрали (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ідальго — Шляхтич еспанський, див. кабальєро Словник чужослів Павло Штепа
- ідальго — іда́льго іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ідальго — невідм., ч., іст. Іспанський дворянин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ідальго — іда́льго див. гідальго Словник іншомовних слів Мельничука