1. Словник української мови у 20 томах

ідіом

ІДІО́М², у, ч., лінгв.

Термін для позначення різних форм існування мовних систем – мови, діалекту, говірки, варіантів літературної мови і т. ін.

Новим елементом літературної традиції в південнослов'янських мовах була народна мова, або конкретний діалектний ідіом (з наук. літ.);

Термін “ідіом” використовують для підкреслення спільних властивостей таких систем – мова, діалект, говірка, соціолект (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ідіом — ідіо́м іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. ідіом — ФРАЗЕОЛОГІ́ЗМ лінгв. (стійке словосполучення), ФРАЗЕОЛОГІ́ЧНА ОДИНИ́ЦЯ, ІДІО́МА, ІДІО́М, ІДІОМАТИ́ЗМ (з найбільшою мірою семантичної спаяності). Багато різних думок висловлюється і з приводу перекладу фразеологізмів, прислів'їв і приказок, ідіом (М. Рильський). Словник синонімів української мови
  3. ідіом — ІДІО́М, у, ч., рідко. Те саме, що ідіо́ма. Ленін особливу увагу приділяв завжди синтаксично-стилістичній обробці перекладів і правильній передачі ідіомів мови (Мовозн., VII, 1949, 27). Словник української мови в 11 томах