ідіоплазма
ІДІОПЛА́ЗМА, и, ж., фізл.
Матеріальна субстанція клітин, що визначає сукупність спадкових ознак майбутнього організму.
Радіоактивне ультрафіолетове випромінювання порушує життєво необхідні процеси в організмі людини – воно негативно впливає на ідіоплазму (з наук. літ.);
1884 року ботанік К. Негелі запропонував концепцію ідіоплазми – гіпотетичної субстанції, яка визначає спадкові потенції (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ідіоплазма — ідіопла́зма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ідіоплазма — -и, ж. Поняття, введене А. Вейсманом (1892) для позначення гіпотетичної речовини – носія спадковості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ідіоплазма — ідіопла́зма (від грец. ίδιος – свій, особливий і плазма) сукупність структурних компонентів клітини, пов’язаних із збереженням і передачею генетичної інформації. Словник іншомовних слів Мельничука