ідіофон

ІДІОФО́Н, а, ч.

Музичний інструмент, джерелом звуку якого є матеріал, здатний звучати без додаткового натягу.

Звичайно ідіофони виготовляють із матеріалу, що звучить, – металу, дерева, скла, каміння (з наук.-попул. літ.);

Переважна більшість ударних інструментів, що не є мембранофонами (як, наприклад, литаври і барабани), є ударними ідіофонами (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me