іж

ІЖ, спол., заст.

Що, але, оскільки.

Труда, сущого в писанії, знати не може, іж сам не вість писати (з легенди);

Запорожці писали: “.. Удивляємося [дивуємося], іж ваша милость [гетьман Скоропадський] не встидається титулуватися війська Запорозького обох боків Дніпра гетьманом” (Ю. Мушкетик);

Дійшла до нас, до гетьмана, відомість, іж у Полтаві скоївся той гріх, що смертю має буть покараний (Л. Костенко);

І промовила тая пані, іж чуднейшої [дивнішої] в місті над неї не було: – Вітай в моїм домі, лицарю! (Ю. Винничук);

Не вагалася [ятрівка] раз у раз давати їй до знаку, іж уважає пані Олену за щось нижчого од себе (О. Забужко).