ізафет

ІЗАФЕ́Т, у, ч., лінгв.

Граматична категорія імені в арабській, перській, тюркських мовах, що вказує на різні відношення між предметами (напр., суб'єкта та об'єкта дії).

Ізафети можуть будуватися за принципом узгодження чи прилягання (з наук. літ.);

У тюркських мовах ізафет означає іменні означувальні сполуки, обидва члени яких виражені іменниками (з наук.-попул. літ.);

Давню османську мову характеризує широке використання перського ізафету (з наук. літ.).