ізгойство

ІЗГО́ЙСТВО, а, с.

1. іст. Перебування в становищі ізгоя (у 1 знач.).

Пам'ятки XIV ст. уже зовсім не говорять про ізгоїв, очевидно, не тільки тому, що інститут ізгойства в нових економічних і соціально-політичних умовах був неможливий, а й тому, що ізгої давно перетворилися в залежне селянство (з наук. літ.);

Ізгої були двох видів – вільні й залежні. Різниця у становищі ізгоїв залежала від того, з якого середовища люди потрапили в ізгойство (з наук.-попул. літ.);

Перші відомості про ізгойство містяться в “Руській правді”, де воно фігурує як юридичний інститут (з навч. літ.).

2. перен. Знедолення, відкидання людини іншими членами суспільства.

Через сидіння у в'язниці, через роки злиднів, голоду, ізгойства лежав для М. Рильського шлях від “Синьої далечини” до уніфікованої літератури (з публіц. літ.);

Ізгойство – багатогранна проблема. І перша причина “вибракування” дитини з колективу пов'язана з тим, що вона не соціалізована (із журн.).