ізограф

ІЗО́ГРАФ¹, а, ч., заст.

Іконописець, живописець.

У постанові Стоглавого собору (1551 р.) щодо особистих якостей і способу життя ізографів нічого не говорилося про заборону жінкам займатися іконописом (з наук. літ.);

Не було серед запорізьких майстрів жалуваних царських ізографів (з наук.-попул. літ.).

ІЗО́ГРАФ², а, ч.

Вид рапідографа, який може писати під різними нахилами.

Ізографи використовують для роботи на кальці, щільному папері та з лекалом (з наук.-попул. літ.);

Ізограф призначений для креслення та забезпечує виняткову якість лінії (із журн.).