ілеус

І́ЛЕУС, у, ч., вет., мед.

Синдром, що характеризується частковим або повним порушенням просування вмісту травним трактом й зумовлений механічною перешкодою або порушенням рухової функції кишківника.

В основі розвитку ілеусу лежать анатомічно зумовлені особливості вродженого чи набутого характеру (з наук. літ.);

Важливе значення в лікуванні ілеусу має усунення больового синдрому (з наук. літ.).