іллокутивність

ІЛЛОКУТИ́ВНІСТЬ, ності, ж., лінгв.

Властивість за знач. іллокути́вний.

Іллокутивність є однією зі сторін суспільної діяльності, що відбиває навколишню дійсність із позиції оцінного мовленнєвого акту (з наук. літ.);

Скорочення виконують роль мовної економії, є новим змістом еліптичної якості, мають експресію, емоційність, іллокутивність, виступаючи активним способом словотвору (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me