іллокуція

ІЛЛОКУ́ЦІЯ, ї, ж., лінгв.

Втілення у висловлюванні певної комунікативної мети, що надає йому конкретної спрямованості.

Іллокуція – відношення мовлення до мети, мотивів і умов здійснення комунікації (з наук. літ.);

Фразові акценти виконують найбільш важливі функції інтонації: напрямок руху тону вказує на мету висловлювання, або іллокуцію (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me