імбецил
ІМБЕЦИ́Л, а, ч., мед.
Людина, що страждає на імбецильність.
Імбецил не може навчатися, він непрацездатний (з наук. літ.);
Мова імбецилів примітивна, аграматична, вони можуть промовляти нескладні фрази (словниковий запас 200–300 слів) (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- імбецил — (-а) ч.; мол.; презирл. Розумово обмежена людина; дурень. ПСУМС, 29. Словник жарґонної лексики української мови