1. Словник жарґонної лексики української мови

імбецил

(-а) ч.; мол.; презирл. Розумово обмежена людина; дурень. ПСУМС, 29.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імбецил — ІМБЕЦИ́Л, а, ч., мед. Людина, що страждає на імбецильність. Імбецил не може навчатися, він непрацездатний (з наук. літ.); Мова імбецилів примітивна, аграматична, вони можуть промовляти нескладні фрази (словниковий запас 200–300 слів) (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах