імортель
ІМОРТЕ́ЛЬ, і, ж.
Рослина родини складноцвітих, у якої квіти при висиханні зберігають натуральний колір і вигляд.
Довго дивиться [Степан Никифорович] на дві ікони, де під склом – приладнані по боках недогорілі свічки з золотими обвідками й потемнілі від часу воскові імортелі. Це шлюбні ікони (Б. Антоненко-Давидович);
Імортель є символом вічності (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Добридень, люди! Вбитий на снігу, я спам'ятався в зоряній пустелі. І все, що має на землі вагу, осипалось, як мертві імортелі (Л. Костенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- імортель — (росл.) безсмертка Словник чужослів Павло Штепа
- імортель — іморте́ль іменник жіночого роду безсмертник Орфографічний словник української мови
- імортель — -я, ч., іст. Дійсний член (академік) Французької Академії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- імортель — БЕЗСМЕ́РТНИК (назва ряду трав'янистих рослин із сухими, нев'янучими квітками), СУХОЦВІ́Т, ІМОРТЕ́ЛЬ бот., БЕЗСМЕ́РТКА рідко. Цвітуть безсмертники й волошки, і материнка, і чебрець.. Та більш, ніж квітів на могилах, в могилах сховано сердець (Л. Костенко). Словник синонімів української мови