імператорка

ІМПЕРА́ТОРКА, и, ж.

Те саме, що імператри́ця.

1734 р., після смерті Данила Апостола, імператорка Анна Іоанівна не дозволила обрати нового гетьмана й всю владу в Україні передала князеві Шаховському (з наук. літ.);

1764 р. імператорка Катерина ІІ ліквідувала інститут гетьманування в Україні (з наук.-попул. літ.);

1774 р. імператорка Марія-Терезія після приєднання галицьких земель до Габсбурзької монархії видала декрет, яким затвердила нову назву для унійної церкви – Греко-католицька церква (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me