імператорка
ІМПЕРА́ТОРКА, и, ж.
Те саме, що імператри́ця.
1734 р., після смерті Данила Апостола, імператорка Анна Іоанівна не дозволила обрати нового гетьмана й всю владу в Україні передала князеві Шаховському (з наук. літ.);
1764 р. імператорка Катерина ІІ ліквідувала інститут гетьманування в Україні (з наук.-попул. літ.);
1774 р. імператорка Марія-Терезія після приєднання галицьких земель до Габсбурзької монархії видала декрет, яким затвердила нову назву для унійної церкви – Греко-католицька церква (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me