імперсонально

ІМПЕРСОНА́ЛЬНО, книжн.

Присл. до імперсона́льний 1; протилежне персонально.

Пише [Д. Левицький] мішаним галицько-церковним язиком, силкується в своїх біографіях стояти на об'єктивнім становищі, писати, не скажу справедливо, але імперсонально (І. Франко);

Громадянська община античності тяжіє до історично та імперсонально заданих форм самовизначення (з наук. літ.);

Характерними ознаками будь-якої інституції є те, що вона має в своєму розпорядженні певні способи діяльності, визначені імперсонально, незалежно від особистості та інтересів людини (з навч. літ.).