імунодефіцит

ІМУНОДЕФІЦИ́Т, у, ч., вет., мед.

Втрата організмом здатності чинити опір будь-яким інфекціям та відновлювати порушення захисних функцій.

До набутих вад імунної системи належать вторинні імунодефіцити як результат ведення нездорового способу життя (з наук. літ.);

Нині багато природжених імунодефіцитів успішно лікують (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імунодефіцит — імунодефіци́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. імунодефіцит — -у, ч. Природжений чи набутий дефіцит імунної системи людини, що проявляється в ослабленні або повній відсутності імунітету. Великий тлумачний словник сучасної мови