імунодефіцит
ІМУНОДЕФІЦИ́Т, у, ч., вет., мед.
Втрата організмом здатності чинити опір будь-яким інфекціям та відновлювати порушення захисних функцій.
До набутих вад імунної системи належать вторинні імунодефіцити як результат ведення нездорового способу життя (з наук. літ.);
Нині багато природжених імунодефіцитів успішно лікують (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- імунодефіцит — імунодефіци́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- імунодефіцит — -у, ч. Природжений чи набутий дефіцит імунної системи людини, що проявляється в ослабленні або повній відсутності імунітету. Великий тлумачний словник сучасної мови