імуномодулювальний
ІМУНОМОДУЛЮВА́ЛЬНИЙ, а, е, біол., вет., мед.
Стос. до модулювання імунітету.
Імуномодулювальну здатність вітамінних препаратів із селеном у хворих на хронічний гастрит і виразкову хворобу в поєднанні з неспецифічним реактивним гепатитом досліджено в клінічних умовах (з наук. літ.);
Імуномодулювальну та гепатопротекторну здатність неоселену у хворих на кишкові розлади із супровідним ураженням печінки легко діагностувати за спеціальною методикою (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me