1. Словник української мови у 20 томах

імітативний

ІМІТАТИ́ВНИЙ, а, е.

Те саме, що імітаці́йний.

Інтерпретована з погляду землеробства магічна практика “засівання конопель” має багато спільного з новорічними звичаями посівання й імітативної оранки плугом (з наук. літ.);

Сучасне телебачення набуває небачених можливостей впливу на свідомість аудиторії, провокує агресивну та імітативну поведінку (з наук.-попул. літ.);

Основою купальських обрядів були елементарні асоціації та імітативна магія (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імітативний — імітати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. імітативний — -а, -е. Наслідувальний, несправжній, неоригінальний. Великий тлумачний словник сучасної мови