ім'янаречення
ІМ'ЯНАРЕ́ЧЕННЯ, я, с., книжн.
Давній звичай вибору імені для новонародженого.
Чи не найбільш відповідальним після хрещення вважається звичай ім'янаречення (з наук. літ.);
Ім'янаречення – це давній звичай, пов'язаний з вибором імені для новонародженого. Був відомий також під назвою йти за іменем і в основному поширений на Волині, Київському Поліссі, Харківщині (з наук.-попул. літ.);
Традиції ім'янаречення розвивалися історично – в Україні найдавніші імена надавалися відповідно до язичницьких уявлень, звичаєвого права, обставин (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me