інакомислячий

ІНАКОМИ́СЛЯЧИЙ, а, е.

Який дотримується інших поглядів, переконань.

Інакомислячий учений у своїх поглядах йде власним шляхом, знаходить аргументи для відстоювання сформульованих ним ідей (із журн.);

// Який незгідний з панівною ідеологією.

Дошукуючись логіки в нелогічному, сенсу в безсенсовому, системи в хаосі, говорили: одні – що це грандіозна кампанія очищення тилу від інакомислячого й небезпечного соціально-політичного елементу перед можливою війною, другі – що це кампанія реконструкції людини, в якій віддано на зламання геть все, що думало інакше, аніж Політбюро ЦК ВКП (б) (І. Багряний);

// у знач. ім. інакоми́слячі, чих, мн. Те саме, що інакоду́мці.

Ви проповідуєте любов до ближнього, насправді ж любите лише самих себе. Ви кричите про вільну совість, а нетерпимі не менш од східних деспотів і попираєте во ім'я Господа честь і життя інакомислячих (Василь Шевчук);

За три роки (з 1967 р.) в Україні масового поширення набуває зовні гуманний, а насправді цинічний і злочинний спосіб перевиховання інакомислячих – направлення їх у психіатричні лікарні спецслужб (з наук. літ.).