інгібіція

ІНГІБІ́ЦІЯ, ї, ж.

1. біохім. Сповільнення перебігу певних реакцій (оксидації, полімеризації і т. ін.), а також біохімічних і фізіологічних процесів.

Селективна інгібіція агрегації тромбоцитів під дією медичного препарату німесуліду не супроводжується впливом останнього на синтез інших медичних препаратів і не зумовлює пригнічення функції організму (з наук. літ.);

Зовнішня інгібіція полягає у придушенні розмноження імунокомпетентних клітин при їхній імплантації іншій людині або пересаджуванні тварині іншої лінії (з навч. літ.);

Інгібіція реакції на світло.

2. соц. Зниження продуктивності виконуваної індивідом діяльності, її швидкості та якості в присутності певних людей.

Інгібіцію інколи розглядають як наслідок постійного пригнічення та приниження керівником своїх підлеглих (із журн.);

Зниження працездатності в колективі стає наслідком соціальної інгібіції, постійного приниження на численних нарадах, у спілкуванні (з газ.).