індивідний

ІНДИВІ́ДНИЙ, а, е.

Стос. до індивіда.

Проблема співвідношення індивідного й суспільного завжди була значущою для філософії, в якій вона мала двозначне трактування і вирішувалась з первинності суспільності, цілісності, тотальності або індивідуальності, одиничності (з наук. літ.);

Взаємодіє особистісний простір і з простором біологічним, індивідним, який в екологічній психології називають життєвим середовищем (з навч. літ.);

Індивідний вислів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. індивідний — -а, -е. Прикм. до індивід. Великий тлумачний словник сучасної мови