індивідний
ІНДИВІ́ДНИЙ, а, е.
Стос. до індивіда.
Проблема співвідношення індивідного й суспільного завжди була значущою для філософії, в якій вона мала двозначне трактування і вирішувалась з первинності суспільності, цілісності, тотальності або індивідуальності, одиничності (з наук. літ.);
Взаємодіє особистісний простір і з простором біологічним, індивідним, який в екологічній психології називають життєвим середовищем (з навч. літ.);
Індивідний вислів.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- індивідний — -а, -е. Прикм. до індивід. Великий тлумачний словник сучасної мови